Спогади про перші дні в ремеслі

first stepsВітаю Вас! Колись мені довелося побувати на практиці в ролі перекладача німецької мови в одному з київських бюро перекладів, після чого я написав коротенький відгук про свої враження від цієї практики. І от нещодавно я натрапив на цей текст і з цікавістю прочитав його знову. Нахлинули спогади. Було трішки ностальгічно. Але без сліз, Ви не подумайте =). Надіюсь, наведений нижче текст буде підбадьоренням для тих із Вас, хто тільки подумує стати на стежку перекладацької професії. У кожному разі, якщо Ви гадаєте, що варто спробувати, то раджу спробувати саме в бюро перекладів. Там нерідко викохують і виковують справжніх майстрів цього ремесла.

Тож, не буду Вас затримувати, а відразу даю те, заради чого, власне, і було створено цю замітку.

«Робота письмового перекладача вимагає терплячого і відданого до себе ставлення. Знання мови, ба навіть глибоке усвідомлення її природи, на жаль, не дає стовідсоткової гарантії того, що ти станеш якісним перекладачем. Починаючи свій шлях на перекладацькій ниві, потрібно бути готовим вчитися, і вчитися постійно. Потрібно стати відкритим до критики, потрібно вчитися бути відповідальним за кожне створене тобою слово. Із власного досвіду скажу, що вправляння у перекладацькому мистецтві найліпше розпочинати в бюро перекладів. У моєму конкретному випадку, бюро перекладів гарантувало роботу під наглядом досвідчених спеціалістів, готових допомогти і поділитися досвідом, якого так не вистачає початківцю. Мій досвід як перекладача (мови англійської) вже нараховує кілька років, але про себе як про перекладача-початківця кажу з позицій німецької мови.

Під час практики в бюро перекладів основним плюсом була можливість порадитися зі штатними фахівцями з приводу багатьох як суто мовних, так і культурно-країнознавчих питань. Вражає готовність зайнятих своїми замовленнями людей відірватися від власного тексту, щоб допомогти практиканту. Жодних нарікань, жодних закидів типу «А що тут цей неук робить?», як би я на них не заслуговував, не отримав. Певно, люди з досвідом пам’ятають свою професійну історію і добре розуміють, де починалася їх власна стежина у це ремесло п’ять, десять, двадцять років тому.  А ще в бюро перекладів є чудова база текстів (стандартних документів, типових текстів, просто гарно виконаних кимсь перекладів у відповідній сфері, яка саме тобі підходить), якою можна скористатися. Гадаю, така база є у кожного перекладача і бюро, що працюють в галузі довгий час. Тож оце чарівне жаргонне поняття «коза» (тобто шаблон, за яким можна створювати інший текст на основі вже готового «кістяка»), що перекочувало до перекладачів від креслярів, не раз ставало особисто мені в нагоді. І завжди є можливість скористатися добротною базою електронних і паперових (декотрі з яких можна вважати насправді цінними рідкісними виданнями) словників. До недоліків роботи безпосередньо в офісі бюро можна віднести часті так звані «хвилини неспокою», коли хтось щось загубив, забув, недоперекладав, чи – куди гірше – переклав не на ту мову (буває…) і починається загальна паніка; відволікає також і часта «термінова робота на три хвилини», яка відкладає час завершення поточного перекладу в роботі на годину і більше.

Чесно кажучи, я не виконував перекладів з/на німецьку мову за гроші. Боюсь, якість їх підірвала б авторитет бюро (а я не хотів бути винним у такому злочині). Я перекладав тексти, які паралельно виконували для замовників штатні фахівці – люди, перед назвою професії яких вже давним-давно не стоїть слово «майже»; а потім порівнював своє «твориво» із тим, за що знавці отримують заробітну плату, аналізував помилки, вчився. Гадаю, місяць-другий такої практики може звести з колін на тремтячі ноги майже кожного новачка, готового іти у справі перекладу до переможного кінця. Тож, маю зазначити, що аніскілечки не шкодую про проведений у бюро час, адже час той пішов на те, щоби збагнути усе, чого мені недостає як перекладачеві німецької, і зробити висновок про власну спроможність і перспективи на цьому полі.»

Дякую за увагу. Із задоволенням почитаю про Ваші спогади про перші кроки у справі, близькій Вашому серцю. Діліться ними в коментарях. На зв’язку!

Поділитися в соціальних мережах

Share to Google Plus

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *