Перекладач: який він насправді?

stunned kidВітаю! Рік за роком, працюючи у галузі перекладу, я час від часу стаю свідком такої собі «дилеми», пов’язаної із самою суттю перекладацької професії. Звісно ж, особисто у мене проблем із цим немає (та й у колег-перекладачів, думаю, теж); але серед немалої кількості людей  побутує низка хибних уявлень про перекладачів і відсутнє, так би мовити, бачення того, ким насправді є люди цієї професії, що ж вони роблять, як вони це роблять і що з того може вийти. Я щиро переконаний, що варто допомогти людині, яка має або хоче мати з тобою справу як із перекладачем, дійти до простих істин про те, яким насправді має бути перекладач і що від нього слід очікувати як від професіонала. Бо ж таке розуміння сприятиме співпраці і в довгостроковій перспективі позбавить головного болю як перекладача, так і замовника.

Загалом, з точки зору теорії, робота перекладача вимагає немалої кількості умінь та навичок. Ось як їх класифікує Джефрі Самюельсон-Браун (Geoffrey Samuelsson-Brown):

translator skills

 

Перш за все, з усмішкою скажу, що не кожен, хто добре володіє двома мовами, уже автоматично буде добрим перекладачем. І тут не треба довго пояснювати. Це така собі аксіома, підтверджена життєвим досвідом багатьох і багатьох людей. Але багато хто схильний думати, що для того, щоб перекладати тексти, треба просто знати багато слів і бути добре підкованим у граматиці. Електронні перекладачі і автоматизовані програми перекладу, наприклад, знають дуже багато слів (може, навіть усі), і навіть добре «плавають» у граматиці, але коли вони беруться за переклад, результат все ж залишає бажати кращого (щоб не бути голослівним, пропоную подивитися на один приклад).

По-друге , перекладач – це не ходяча енциклопедія. Від нього не можна вимагати знання абсолютно усіх термінів, усвідомлення усіх реалій; він, як і люди інших професій, має спеціалізацію. Стоматолог не зобов’язаний уміти і практикувати операції на мозку, так само як і системний адміністратор здоровезних комп’ютерних мереж не мусить неодмінно добре володіти якоюсь мовою комп’ютерного програмування. Тоді чому ж перекладач контрактів, судових ухвал, статутів і т.д. мусив би прекрасно перекладати ще й документацію клінічних досліджень у галузі ендокринології? А декому б цього дуже хотілося.

До речі, перекладач – це не особистий асистент, не адміністратор офісу, не особистий водій для керівника компанії (якось я бачив вакансію і з такими обов’язками перекладача) і не туристичний гід. Я не кажу, що перекладачі не здатні виконувати цих функцій. Але ж… Окрім того, нерідко буває, що письмовий перекладач (translator) – це не усний перекладач (interpreter). І більш того, усний перекладач – це не обов’язково синхроніст. Чомусь інколи люди не нашої професії вважають ці слова синонімами. Одного разу я потрапив у «незручну ситуацію», коли мене замовили для усного перекладу, і я уточнив, що я готовий взятися саме за послідовний переклад. Замовник, певно, не хотів вдаватися у такі теоретичні нюанси і просто погодився з моїми словами. Як же ж я був здивований, коли розпочався цей захід, і люди, які виступали, говорили собі і говорили, не зупиняючись, а іноземці уже були готові слухати. Я мусив, що називається «compose myself big-time», щоб тримати темп і не залишати слухачів  без інформації. Я не хотів підвести клієнта і відмовитися. Дяка Богу, я справився і до моєї роботи претензій не було, але я переконаний, що такого стресу можна було уникнути, якби ми порозумілися від початку, і мовці робили би паузи по ходу своїх виступів, щоб я мав змогу спокійно перекладати їхні слова. Як би воно не було, але то був непідробний досвід вправляння у «самомобілізації».

По-третє, перекладач – це не вундер-поліглот. Більшість перекладачів професійно працюють з однією іноземною мовою; і ми сповнені почуття поваги і тихого благоговіння до тих, хто однаково потужно перекладає з двох і більше іноземних мов. Якось я із гордістю заявив одній пані, що я перекладач. Вона запитала у відповідь: «А з яких мов Ви перекладаєте?» А я їй: «Я працюю з англійською, українською і російською». А вона мені: «І все???» Певно, у її очах я був нікчемним лузером. «Тільки з англійської перекладаєте?» Я хотів був почати виправдовуватися, що я ще й з німецької можу, але мій рівень володіння там дещо нижчий і досвіду мало, тому наразі я не позиціоную себе як професіонала-перекладача німецької мови, який уже відбувся у цій ролі, і таке інше, бла-бла-бла, але, чомусь вирішив скромно усміхнутися їй у відповідь, кивнувши своєю недоперекладацькою головою. Ще й певний час довелося боротися із усілякими, там, думками, які нав’язливо хотіли сформувати у мені комплекс неповноцінності. Так от.

По-четверте, перекладач – це не спеціаліст по читанню чужих думок. Він не може створити ідеальний переклад, делікатно залізши у голову автора тексту оригіналу і все там зрозумівши, навіть якщо сам текст неоднозначний, оперує дуже загальними поняттями або, м’яко кажучи, його якість бажає кращого. Перекладач розуміє усю прикрість безсилості свого таланту і досвіду, коли перед ним, скажімо, лист англійською мовою, нашвидкуруч складений китайськими спеціалістами для цілей митного контролю (у них буває на підмозі і Google translate). Одним словом, послуга перекладу тексту не зобов’язує перекладача зробити переклад кращим за оригінал у плані читабельності, стилю, логічності і послідовності викладу думок, легкості для розуміння і так далі. Це можна робити, і це похвально, і в більшості випадків перекладачі намагаються внести можливі покращення для полегшення розуміння, але перекладача не можна звинувачувати у поганому перекладі через кепський оригінал. Це також означає, що іноді перекладач має проконсультуватися з автором тексту або хоча б із замовником, який, можливо, перебуває у цій темі, з приводу незрозумілих речей, бо ж перекладач не може a priori мати досвід у тих контекстах, у яких його має замовник чи автор оригіналу.

По-п’яте, живий перекладач – це аж ніяк не суперсильний і не невтомний сподвижник словесного ремесла. Він не може перекласти за ніч 5 тисяч слів, та ще й взяти за таку послугу 50 гривень. Він не завжди готовий перекладати усі вихідні, коли йому дають роботу о 19:00 у п’ятницю, і він, буцімто, має аж два дні, щоб надати готовий переклад на 9-ту ранку понеділка. Зрештою, така робота має оплачуватися і за підвищеним тарифом, як того вимагає добра практика і кодекс законів про працю. Ось приклад із мого життя. Трапилося якось, що я майже погодився перекласти 6 сторінок на завтра для замовника. Я йому пояснив, як ми рахуємо об’єм тексту і все таке, що там 1800 знаків з пробілами становить одну умовну сторінку і т.д. Але я попросив замовника надіслати мені текст для остаточного підтвердження. Коли я відкрив той файл, я зомлів. У ньому було 6 сторінок… формату А4, із полями по 1 см і шрифтом Times New Roman, розмір тексту – кегль 7 (!!!) Завдяки такій економії простору на цих 6 сторінках помістилося понад 20 стандартних сторінок (це при тому, що у середньому денна норма нетермінового перекладу складає 6-8 сторінок). І довелося гарно і довго пояснювати, що обсяг тексту не зменшується від зменшення розміру букв і візуального об’єму на стандартних сторінках формату А4. І, на жаль, вартість 20-ти сторінок, а не 6-ти, як думав замовник, дещо його засмутила. І таке буває.

Також варто зазначити, що буває, що замовник хоче зекономити на перекладі, і робить його сам (працівник компанії або, що буває нерідко, електронний перекладач), а перекладачеві пропонує його тільки «вичитати і підправити». Частіше, ніж би того хотів замовник, виходить так, що простіше, коли перекладач зробить переклад особисто «з нуля». Необхідно пояснювати замовникові, що швидка і дешева вичитка тексту, перекладеного непрофесіоналом або комп’ютерною програмою, вкінці-кінців обернеться непотрібною проблемою на подальшому етапі роботи з документом, якої можна було уникнути, відразу замовивши переклад «на совість», так би мовити.

Отже, я сподіваюся, що ці кілька важливих тверджень скинуть вуаль стереотипів зі справжнього перекладача, і пояснять людям, як ми – перекладачі – перекладаємо. І хоча ми не диво-люди, зі знанням шістнадцяти мов і фаховим досвідом у добрій половині галузей людської діяльності, котрі готові продукувати диво-тексти зі швидкістю 50 сторінок А4 на день, ми все ж можемо Вас здивувати, дорогі наші клієнти… і здивувати приємно. Ми ж стараємося.

Машинний переклад. Експеримент. Частина 2

Man-vs-MachineУ першій частині мого експерименту я змагався з програмою-перекладачем у перекладацькій майстерності. Що ж, робот виявився дуже швидким і безкоштовним. А я виявився… прискіпливим.

Зробивши машинний переклад уривку художнього тексту (із роману сучасного американського письменника Мітча Елбома) за допомогою спеціалізованої програми-перекладача “Google Translate”, ми дійшли висновку, що дана програма зробила переклад, який дозволяє приблизно зрозуміти зміст оригіналу (проте, із деякими застереженнями), але здійснений за допомогою “Google Translate” переклад, все ж,  не можна вважати автентичним.

До помилок, що особливо спотворюють зміст оригіналу та ускладнюють його розуміння при передачі українською мовою, відносяться як граматичні (у меншій мірі; наприклад, “Мати Едді принесла йому склянку води”, а не запропоноване “Google Translate” “Мати Едді приніс йому склянку води” – невірний рід дієслова в минулому часі), так і лексичні (у значно більшій мірі), наприклад:

Оригінал
Машина
Людина
WAS THE PIER SO BAD?Був пірсу так погано?НЕВЖЕ НА ПІРСІ БУЛО ТАК ПОГАНО?
you can't tell Tuesday from Thursday.ви не можете сказати вівторок з четверга. ти ... не в змозі відрізнити вівторок від четверга.
ride manПоїздка людинаРобітник на атракціонах
You picked yourself upТи вибрав собі настрійТи взяв себе в руки
Eddie shot her a look.Едді кинув на неї погляд.Едді зиркнув на жінку.
Some father, huh?Деякі батька, так?Ото батько, так?
Eddie felt a rumbling of anger.Едді відчув бурчання гніву.Едді відчув, як у його грудях наростає гнів.
he kept rubbing his hands over his forehead and down his noseпродовжував потираючи руки на лоб і на кінчик носапостійно потирав руками чоло та ніс.
house-dressбудинок-платтядомашню сукню

Дослівний переклад значної кількості місць перекладеного уривку “знищує” його літературну цінність, перетворює оригінальні авторські слова на пересічний текст зі слабкими смисловими зв’язками.

Тож, у разі використання програми-перекладача для перекладу текстів, які не є набором найпростіших речень (а тексти, які виникає потреба перекладати на практиці, є складними або занадто складним для програми-перекладача у 99% випадків), потрібно усвідомлювати, що така програма не справиться із завданням точного (і бодай у достатній мірі достовірного) відтворення смислово-лексичного наповнення тексту оригіналу. І ця нездатність усіх програм-перекладачів адекватно перекласти будь-яку суперсинтаксичну одиницю (абзац, текст) перш за все пов’язана із тим, що ці програми є абсолютно нечутливими до контексту та прагматики тексту, без яких людська мова перестає бути людською.

Тож, для того, щоб програма-перекладач змогла адекватно перекласти текст іншою мовою без необхідності його подальшого (і здебільшого глибинного) трансформування відповідно до системи норм мови-реципієнта,  таку програму-перекладач потрібно навчити сприймати контекст та ситуативну дійсність написаного (себто аналізувати мовні знаки “нешаблонно”,  із розумінням конкретної ситуації, яку створюють ці мовні знаки у своїй унікальній сукупності), опираючись на багатющий досвід мововживання, накопичений у свідомості народу як носія певної мови загалом та усіх його представників зокрема.

Отже, хоча останнім часом у світі йде мова про те, що з розвитком високих технологій потреба участі людини у процесі перекладу з мови на мову відпаде, висновки лінгвістів і дані різних галузей науки вказують на те, що людський розум ще довго буде перевершувати будь-який комп’ютер у справі перекладу (і не тільки), адже перекладач має справу із мовою, яка є живим та динамічнимфеноменом із багаторівневою природою; і найкраще аналізувати й розуміти її внутрішню суть, а не формальні ознаки, може тільки її живий носій і її рушійна сила – людина.

Іншими словами, допоки мову використовують люди, жодна машина не зможе її інтерпретувати (а, отже, й перекладати) краще за людину. Тому гадаю, що нам, перекладачам, зараз ще немає підстав боятися, що наша професія буде узурпована комп’ютерами й технологіями, а ми будемо залишені без роботи.

Машинний переклад. Експеримент. Частина 1

machine-translationЧас від часу доводиться вести мову про програми перекладу, і у цьому контексті завжди – прямо чи опосередковано – постає питання про те, чи може програма для перекладу тексту замінити живого перекладача? Чесно кажучи, я був і залишаюся прихильником тієї позиції, що живий перекладач може забезпечити таку якість та адекватність перекладу, яка “роботам” ще поки і “не снилася” (якщо їм взагалі щось сниться).

Не можна не погодитися з тим, що програми для перекладу стають дедалі кращими. І все настирливіше лунає думка про можливість в осяжному майбутньому замінити нас, живих перекладачів із плоті й крові, досконалим програмним забезпеченням, яке не стомлюється, не хвилюється, не потіє, не потребує перерв у роботі і не рахує вартість послуг за кожну годину чи сторінку перекладу. Але мені все ще не дуже віриться, що якась там “Супер Лінгва Про Четвертого Покоління” вже за кілька років відбиратиме у мене і моїх колег хліб.

Щоб не бути голослівним, вирішив я провести невеликий експеримент. Узяв такий собі уривок з літературного твору англійською мовою (із роману сучасного американського письменника Мітча Елбома (Mitch Albom), “The Five People You Meet in Heaven”) і попросив Google Translate надати мені його переклад українською. Google Translate із роботою справився блискавично швидко. І навіть запропонував мені текст, у якому терпеливий читач може збагнути не тільки основну його думку, але й навіть одним оком заглянути, так би мовити, у “внутрішні коридори” тексту. Більш того, усе це наш старанний Google Translate зробив за безкоштовно. Є за що подякувати.

Але ж коли ми говоримо про переклад тексту, то ми очікуємо такий продукт, який задовільнив би базові вимоги замовника, а замовник хоче зрозуміти, що автор оригіналу хотів сказати, коли писав відповідні слова. Тобто, говорячи поняттями перекладознавчими, треба, щоб наданий йому продукт (переклад) досягнув тих же комунікативних цілей, щой й вихідний текст, при цьому забезпечивши відповідність перекладу оригіналу в лексичній, стилічній та лінгвокультурній площинах.

Я також зробив спробу “відредагувати” наданий мені Гуглом продукт, і взяв на себе сміливість  поправити холодну і безпристрасну програму у місцях, де моє людське хитке серце того дуже прагнуло. Подивимося, що з того вийшло.

Оригінал
Текст, перекладений програмою "Google Перекладач"
Відредагований після машинного перекладу текст
“WAS THE PIER SO BAD?” THE OLD woman asked.

"It wasn't my choice," Eddie said, sighing. "My mother needed help. One thing led to another, years passed. I never left. I never lived nowhere else. Never made any real money. You know how it is – you get used to something, people rely on you, one day you wake up and you can't tell Tuesday from Thursday. You’re doing the same boring stuff, you're a ‘ride man,’ just like ...”

“Your father?”

Eddie said nothing.

"He was hard on you,” the old woman said.

Eddie lowered his eyes. "Yeah. So?”

“Perhaps you were hard on him, too.”

“I doubt it. "You know the last time he talked to me?”

“The last time he tried to strike you.”

Eddie shot her a look.

“And you know the last thing he said to me? ‘Get a job.’ Some father, huh?”

The old woman pursed her lips. “You began to work after that. You picked yourself up.”

Eddie felt a rumbling of anger. “Look,” he snapped. “You didn't know the guy.”

“That's true.” She rose. “But I know something you don’t. And it is time to show you.”

RUBY POINTED WITH the tip of her parasol and drew a circle in the snow. When Eddie looked into the circle, he felt as if his eyes were falling from their sockets and travel¬ing on their own, down a hole and into another moment. The images sharpened. It was years ago, in the old apartment. He could see front and back, above and below.

This is what he saw:

He saw his mother, looking concerned, sitting at the kitchen table. He saw Mickey Shea, sitting across from her. Mickey looked awful. He was soaking wet, and he kept rubbing his hands over his forehead and down his nose. He began to sob. Eddie’s mother brought him a glass of water. She motioned for him to wait, and walked to the bedroom and shut the door. She took off her shoes and her house-dress. She reached for a blouse and skirt.
«Був пірсу так погано?" Стара жінка запитала.

"Це був не мій вибір", сказав Едді, зітхаючи. "Моя мати потребувала допомоги Одна річ призвела до іншої, йшли роки я ніколи не пішов, я ніколи не жив ніде ніколи не робив реальні гроші Ви знаєте, як це - ..... Звикаєш до чогось, люди покладаються на вас, в один прекрасний день ви прокидаєтеся і ви не можете сказати вівторок з четверга. ви робите те ж нудні речі, ти 'Поїздка людина », так само, як ..."

"Ваш батько?"

Едді нічого не сказав.

"Він був суворий з тобою," сказала стара.

Едді опустив очі. "Так. Ну і що?"

"Може бути, ви були важко на нього, теж."

"Я сумніваюся в цьому. "Ви знаєте, в останній раз він говорив зі мною?"

"Востаннє він спробував вдарити вас."

Едді кинув на неї погляд.

"І ви знаєте, останнє, що він сказав мені? "Отримати роботу". Деякі батька, так? "

Стара стиснула губи. "Ви почали працювати після цього. Ти вибрав собі настрій. "

Едді відчув бурчання гніву. "Дивіться", відрізав він. "Ви не знали цього хлопця."

"Це правда." Вона піднялася. "Але я знаю те, чого немає. І цей час, щоб показати вам. "

РУБІН вказав кінчиком парасольки і намалював коло в снігу. Коли Едді подивився в коло, йому здавалося, що його очі були падіння з орбіт і подорожі, ¬ самі по собі, в яму і в інший момент. Зображення заточені. Це було багато років тому, у старому крім ¬ ня. Він міг бачити спереду і ззаду, зверху і знизу.

Це те, що він побачив:

Він побачив свою матір, дивлячись, то, сидячи за кухонним столом. Він бачив Міккі Ши, сидячи навпроти неї. Міккі виглядав жахливо. Він був наскрізь мокрий, і він продовжував потираючи руки на лоб і на кінчик носа. Він почав ридати. Мати Едді приніс йому склянку води. Вона жестом, щоб він почекав, і пішов у спальню і закрив двері. Вона зняла туфлі і її будинок-плаття. Вона потягнулася до блузці та спідниці.
“НЕВЖЕ НА ПІРСІ БУЛО ТАК ПОГАНО?” – запитала стара жінка.

"Не мені довелось вибирати", сказав Едді, зітхаючи. “Моїй матері була потрібна допомога. Якось за одним тяглось інше, і так минали роки. Я так ніколи і не поїхав звідти. Я більше ніде не жив. Ніколи не заробляв нормальних грошей. Знаєте, як воно буває: звикаєш до чогось, люди покладаються на тебе, і одного дня ти прокидаєшся і не в змозі відрізнити вівторок від четверга. Ти займаєшся все тими ж нудними справами, ти “карнавальщик”, як і …”

“Твій батько?”

Едді промовчав.

“Він жорстко з тобою поводився”, - сказала стара.

Едді поглянув додолу. “Так. То й що?”

“Можливо, ти також ставився жорстко до нього.”

“Сумніваюсь. Знаєте, коли він в останнє розмовляв зі мною?”

“Тоді, коли востаннє намагався вдарити тебе.”

Едді зиркнув на жінку.

“А знаєте, якими були його останні слова до мене? “Знайди собі роботу”. Ото батько, так?”

Стара стиснула губи. “Після того ти почав працювати. Ти взяв себе в руки.”

Едді відчув, як у його грудях наростає гнів. “Послухайте, - він мовив різко, - Ви не були знайомі з ним.”

“Твоя правда.” Вона звелась на ноги. “Але мені відомо дещо, чого ти не знаєш. І вже час тобі це показати.”

РУБІ простягла свою парасолю і її кінцем намалювала коло на снігу. Коли Едді поглянув у те коло, то відчув, ніби його очі от-от вилізуть зі своїх орбіт і почнуть рухатись самостійно, вниз по тунелю і в інший момент часу. Образи набрали більшої різкості. Ця подія трапилася багатьма роками раніше, на старій квартирі. Він міг дивитися вперед і назад, вгору і вниз.

І ось що він побачив:

Він побачив свою матір, що сиділа зі стурбованим виглядом за кухонним столиком. Він побачив Мікі Ші, котрий сидів навпроти неї. Вигляд у Мікі був паскудний. Він був мокрий до ниточки, і постійно потирав руками чоло та ніс. Він почав схлипувати. Мати Едді принесла йому склянку води. Вона дала йому знака почекати, пішла до спальні і зачинила двері. Вона зняла свої туфлі та домашню сукню. Жінка потягнулася, щоб дістати блузку та спідницю.

Хай там як, але така моя затія потребує певних висновків, і я ними радо з Вами поділюся в другій частині мого експерименту.