Переклад двох поезій

poetryВітаю! Будучи студентом, я одного разу взяв участь в університетському конкурсі на кращий переклад. Хочу поділитися з читачами своїми перекладами двох поетичних творів, які я тоді подав як учасник. Буду радий почути Вашу критику і думки з приводу цих моїх старань.

Оригінал
Переклад
The Quiet OneТихий
Because my father was the quiet one,
A stranger might have thought he didn't care
Or even argued that he wasn't there
For what he might have said or should have done.
But I don't feel that way at all, because,
Though he, in fact, was often out of town
And scratchy when he put his suitcase down,
Those linty pockets where the candy was
Showed he was thinking of us far away,
So even if he really wasn't there,
Or listened without anything to say,
When I look up I see him everywhere,
As the stilled, assenting heart of priest or nun
Knows Him because He is the quiet One.
Оскільки батько часто лиш мовчав,
Байдужим його бачив чужий погляд,
І, буцімто, його не було й поряд,
Бо не казав, і не робив, що мав.
Але для мене він геть інший нині,
Бо ж, хоч нерідко був він у від’їзді,
З досадою додолу клав валізи,
М’які кишені, де лежав гостинець, –
Ось доказ, що він нас в думках тримав,
Тож навіть і коли він був не з нами,
Чи просто слухав, слів не додавав,
Його я бачу скрізь, мандруючи очами,
Як мирне серце, схилене без пихи
Знає Його – саме Того, Хто тихий.
Anthony LombardyЕнтоні Ломбарді

***

ОригіналПереклад
The DifferenceРізниця
Most men—and I am not most men, but still
I have to tip my hat to what in them
Abides in me—most men give up romance
At some point. If they haven't learned to dance
Before they reach my age they never will.
The rose, such as it is, is off the stem,
But not the thorns. The thorns are what they were,
And love is crowded round with hurtful things.
What's in the thicket loses its allure.
Most men are sleeping when the night-bird sings.
I'm just the same. What most men know I'd learn,
Except I know a rose whose flame I'm sure
Will never fade, and that is why I burn.
Чоловіки здебільшого – я ж – не вони,
Все ж, поважаю те, що в них буває,
Живе й в мені – часто романтику кидають
В якийсь момент. І як тих танців не пізнають
До моїх літ, не схоплять потім новизни.
Троянда сохне, зі стебла спадає,
Та не шипи. Шипам нема і вади,
Любов завжди в полоні справ болючих.
Цвіт в хащах розпрощається з красою.
Чоловіків зі сну не будить птах співучий.
І я такий. Що знають ті – дізнаюсь,
Та ж знаю я троянду, полум’я якої
Не згасне ввік, тому я сам палаю.
Alfred NicolАльфред Ніколь